Современная украинская поэтесса, прозаик и художница, работающая в стиле сюрреализма и герметизма. Создала собственный мир поэтических и художественных образов в высоко индивидуальной манере. Философские, духовные и мистические темы занимают центральное место в творчестве Андиевской. Поэтесса является одной из представительниц украинского модернизма второй половины XX века. Её часто связывают с Нью-Йоркской группой украинских писателей. Поэтическое творчество Андиевской известно тем, что она реформировала классический сонет, используя диссонансную рифму и сложную ассоциативную образность. Мировоззрение Андиевской близко к буддизму и мистике Карлоса Кастанеды. Член национального союза писателей Украины, украинского ПЕН-клуба, Свободной академии в Мюнхене и Федерального объединения художников. Большую часть своей жизни Андиевская провела за пределами Украины — в Нью-Йорке и Мюнхене.
Поэтическое и изобразительное направления творчества Эммы Андиевской тематически взаимосвязаны. Некоторые темы и мотивы повторяются в её стихах и картинах. В многих сочинениях автора возникает тема бытия. В поэзии автора часто бывают пропущены глаголы, что вместе с яркой и неожиданной образностью призвано подчеркнуть многогранность бытия. В произведениях писательницы часто представлена философия выбора, согласно которой каждый человек может достичь самореализации, делая свой выбор в жизни. Эта тема широко представлена в эпическом «Романе о человеческом предназначении». Согласно Андиевской, добро является путём граничной самореализации человека, что широко представлено в другом философском «Романе о добром человеке». Другим частым мотивом Андиевской является понятие о «круглом времени», в котором прошлое, настоящее и будущее имеют место одновременно. Кроме философских тем, которые доминируют в поэтическом творчестве автора, в двух последних романах важную роль играет история Украины и украинской диаспоры. Романы имеют жёстко антиимперский характер.
Сучасна українська поетеса, прозаїк і художниця, яка працює в стилі сюрреалізму та герметизму. Створила власний світ поетичних та художніх образів у високо індивідуальній манері. Філософські, духовні та містичні теми займають центральне місце в творчості Андієвської. Поетеса є однією з представниць українського модернізму другої половини XX століття. Її часто пов'язують з Нью-Йоркською групою українських письменників. Поетична творчість Андієвської відома тим, що вона реформувала класичний сонет, використовуючи дисонансні риму і складну асоціативну образність. Світогляд Андієвської близький до буддизму і містики Карлоса Кастанеди. Член національної спілки письменників України, українського ПЕН-клубу, Вільної академії в Мюнхені і Федерального об'єднання художників. Більшу частину свого життя Андієвська провела за межами України - в Нью-Йорку і Мюнхені.
Поетичний і образотворчий напрямки творчості Емми Андієвської тематично пов'язані між собою. Деякі теми і мотиви повторюються в її віршах і картинах. У багатьох творах автора виникає тема буття. У поезії автора часто бувають пропущені дієслова, що разом з яскравою і несподіваною образністю покликане підкреслити багатогранність буття. У творах письменниці часто представлена філософія вибору, згідно з якою кожна людина може досягти самореалізації, роблячи свій вибір в житті. Ця тема широко представлена в епічному «Романі про людське призначення». Згідно Андієвської, добро є шляхом граничної самореалізації людини, що є широко представленим в іншому філософському «Романі про добру людину». Іншим частим мотивом Андієвської є поняття про «круглий час», в якому минуле, сьогодення і майбутнє мають місце одночасно. Крім філософських тем, які домінують в поетичній творчості автора, в двох останніх романах важливу роль відіграє історія України і української діаспори. Романи мають жорстко антиімперський характер.
Contemporary Ukrainian poet, prose writer, and artist. She creates her works in the style of surrealism and hermeticism. She created the world of poetic and artistic images in her individual style. Philosophical, spiritual and mystical themes play the lead in Andiievska's creative activity. The poetess is among other representatives of Ukrainian modernism of the latter half of the 20th century. She is often associated with the New York Group of Poets. Andiievska’s poetry writing is known for having reformed the classical sonnet by using dissonant rhyme and complex associative imagery. Andiievska's worldview is close to Buddhism and Carlos Castaneda’s mysticism. Member of the National Writers' Union of Ukraine, PEN Ukraine, the Free Academy in Munich, and the Federal Association of Artists. Andiievska spent most of her life outside Ukraine, in New York and Munich.
The poetic and pictorial trends of Emma Andiievska's work are topically interconnected. Some themes and motives are repeated in her poems and paintings. Existence topic arises in many of the artist's works. Verbs are often missing in her poetry, which is intended to emphasize versatility of life along with the bright and unexpected imagery. In the writer's works, the philosophy of choice is often presented, according to which each person can achieve self-fulfillment by making the choice in life. This subject is extensively revealed in the epic ‘A Novel about Human Destiny’. According to Andiievska, the good is a path of person’s boundary self-fulfillment, which is widely represented in philosophical novel ‘A Novel about a Good Person’. Another frequent trope by Andiievska is the concept of ‘round time’ - past, present and future exist at once. In addition to philosophical themes dominating the author's poetry, Ukraine’s history and the history of Ukrainian Diaspora play an important role in the last two novels. Her novels have a strong anti-imperial nature.
Живопись маслом на холсте.
Живопис олією на полотні.
Oil painting on canvas.
Эмма Андиевская родилась 19 марта 1931 года в Донецке. Отец писательницы был химиком-изобретателем, мать была агрономом по образованию, работала учительницей биологии. Эмма сдавала большинство школьных предметов экстерном из-за частых тяжёлых заболеваний. Её состояние здоровья послужило причиной переезда семьи сначала в Вышгород в 1937 году, а позднее в Киев в 1939. В 9—10 летнем возрасте будущая писательница прочла известные произведения мировой литературы. Ещё с детства Андиевская имела феноменальную память.
Вторая мировая война застала семью Андиевской в Киеве. Отца расстреляли советские власти, чтобы он не передал свои открытия немцам.
Из-за этого дети с матерью были вынуждены выехать в Германию в 1943 году. Там семья жила в разных городах, в том числе в британской оккупационной зоне Берлина. В Германии Эмма отказалась учиться в женской гимназии, и её, вопреки правилам, приняли в мужскую. Там Эмма Андиевская, больная туберкулёзом позвоночника, пролежала три года в гипсе, прикованная к постели.
В конце 1949 года во время блокады Западного Берлина семья переехала сначала в Миттенвальд, а позже в Мюнхен. Спасаясь от туберкулёза лёгких, Эмма Андиевская в Берлине, а затем в Миттенвальдском лагере брала уроки оперного пения.
В 1955—1957 годах Андиевская работала фрилансером на Радио «Свобода» в Мюнхене. В 1957 году она закончила Украинский свободный университет по специальностям философия и филология, защитив у Владимира Державина магистерскую работу на тему «К основным вопросам новейшей украинской метрики». В том же году писательница с семьёй переехала в Нью-Йорк, где работала в Norcross Greeting Card Company , проверяя дизайн поздравительных открыток. В Нью-Йорке Эмма Андиевская также работала библиотекарем в медицинской библиотеке вместе с Мирославом Лубянка — будущим ректором Украинского свободного университета.
В 1959 году Андиевская вышла замуж за литературного критика, эссеиста и писателя Ивана Кошеливца, с которым прожила всю жизнь до смерти мужа. После бракосочетания супруги вернулись в Германию в Мюнхен. Андиевская ежегодно на месяц ездила в США, чтобы в 1962 году получить американское гражданство. Она была знакома с многими известными художниками и писателями — выходцами с Украины. В кругу знакомых Андиевской были скульпторы Михаил Чернешевский и Григорий Крук, художники Мария Дольницкая и Яков Гнездовский, а также поэты Михаил Орест, Олег Зуевский и Василий Барка.
Проработав фрилансером на Радио «Свобода» с 1959 по 1963 годы, Эмма оставалась штатным сотрудником радио до 1995 года. За это время она работала диктором, сценаристом, режиссёром и редактором украинского отделения Радио «Свобода».
Во время работы на радио у Андиевской не было много времени на собственное творчество. Сейчас писательница живёт в Мюнхене, где интенсивно работает над своими произведениями, иногда по восемнадцать часов в сутки.
В 1992 году Эмма Андиевская впервые за долгое время приехала на Украину. После 2000 года Андиевская несколько раз посетила свою малую родину — Донецкую область. Там были организованы выставка её картин в Донецком художественном музее, презентация и встреча с земляками в художественном музее, посещение Украинского культурологического центра в Донецке.
Емма Андієвська народилася 19 березня 1931 року в Донецьку. Батько письменниці був хіміком-винахідником, мати була агрономом за освітою, працювала вчителькою біології. Емма здавала більшість шкільних предметів екстерном через часті важкі хвороби. Її стан здоров'я послугував причиною переїзду сім'ї спочатку до Вишгорода в 1937 році, а пізніше до Києва в 1939. У 9-10 річному віці майбутня письменниця прочитала відомі твори світової літератури. Ще з дитинства Андієвська мала феноменальну пам'ять.
Друга світова війна застала сім'ю Андієвської в Києві. Батька розстріляли радянська влада, щоб він не передав свої відкриття німцям.
Через це діти з матір'ю були змушені виїхати до Німеччини в 1943 році. Там родина жила в різних містах, в тому числі в британській окупаційній зоні Берліна. У Німеччині Емма відмовилася вчитися в жіночій гімназії, і її, всупереч правилам, взяли в чоловічу. Там Емма Андієвська, хвора на туберкульоз хребта, пролежала три роки в гіпсі, прикута до ліжка.
В кінці 1949 року під час блокади Західного Берліна сім'я переїхала спочатку в Міттенвальд, а пізніше в Мюнхен. Рятуючись від туберкульозу легенів, Емма Андієвська в Берліні, а потім в Міттенвальдском таборі брала уроки оперного співу.
У 1955-1957 роках Андієвська працювала фрілансером на Радіо «Свобода» в Мюнхені. У 1957 році вона закінчила Український вільний університет за спеціальностями філософія та філологія, захистивши у Володимира Державіна магістерську роботу на тему «До основних питань новітньої української метрики». У тому ж році письменниця з сім'єю переїхала в Нью-Йорк, де працювала в Norcross Greeting Card Company, перевіряючи дизайн вітальних листівок. У Нью-Йорку Емма Андієвська також працювала бібліотекарем в медичній бібліотеці разом з Мирославом Луб'янка - майбутнім ректором Українського вільного університету.
У 1959 році Андієвська вийшла заміж за літературного критика, есеїста і письменника Івана Кошелівця, з яким прожила все життя до смерті чоловіка. Після одруження подружжя повернулося до Німеччини в Мюнхен. Андієвська щорічно на місяць їздила в США, щоб в 1962 році отримати американське громадянство. Вона була знайома з багатьма відомими художниками і письменниками - вихідцями з України. У колі знайомих Андієвської були скульптори Михайло Чернешевскій і Григорій Крук, художники Марія Дольницька і Яків Гніздовський, а також поети Михайло Орест, Олег Зуєвський і Василь Барка.
Пропрацювавши фрілансером на Радіо «Свобода» з 1959 по 1963 роки, Емма залишалася штатним співробітником радіо до 1995 року. За цей час вона працювала диктором, сценаристом, режисером і редактором українського відділення Радіо «Свобода».
Під час роботи на радіо у Андієвської не було багато часу на власну творчість. Зараз письменниця живе в Мюнхені, де інтенсивно працює над своїми творами, іноді по вісімнадцять годин на добу.
У 1992 році Емма Андієвська вперше за довгий час приїхала на Україну. Після 2000 року Андієвська кілька разів відвідала свою малу батьківщину - Донеччину. Там були організовані виставка її картин в Донецькому художньому музеї, презентація і зустріч із земляками в художньому музеї, відвідування Українського культурологічного центру в Донецьку.
Emma Andiievska was born on March 19, 1931 in Donetsk. The writer's father was an inventor chemist, her mother was an agronomist by education and worked as a Biology teacher. Emma passed most of her school subject exams externally due to frequent serious illnesses. Her health condition prompted her family to move to Vyshhorod in 1937 and then to Kyiv in 1939. At the age of 9-10 the future writer read the world literature masterpieces. Since childhood Andiievska has had a phenomenal memory.
When the Second World War started, Andiievska’s family was in Kyiv. Her father was shot by the Soviet authorities to prevent him from passing his inventions to Germans.
Because of this, her mother and children had to move to Germany in 1943. Their family lived in different cities, including the British zone of occupation in Berlin. In Germany Emma refused to study at a girl's gymnasium school, and against the rules, she was accepted to a boy’s gymnasium school. At that time Emma Andiievska suffered from spine tuberculosis and was bed-bound in a plaster cast for three years.
At the end of 1949, during the blockade of West Berlin, the family moved first to Mittenwald and then to Munich. Rescuing from pulmonary tuberculosis, Emma Andiievska took opera singing lessons in Berlin and then at the Mittenwald camp.
In 1955-1957, Andiievska worked as a freelancer for Radio Liberty in Munich. In 1957, she graduated from the Ukrainian Free University in Philosophy and Philology specialties, having defended the Master’s Thesis ‘On Issues of the Newest Ukrainian Metrics’ under the supervision of Volodymyr Derzhavin. That same year the writer and her family moved to New York, where she worked for Norcross Greeting Card Company and checked greeting card designs. In New York Emma Andiievska worked (together with Myroslav Lubyanka, the future rector of the Ukrainian Free University) as a librarian at the medical library.
In 1959, Andiievska married Ivan Koshelivets, the book reviewer, essayist and writer, with whom she spent all her life until his death. The married couple returned to Munich, Germany. Every year Andiievska traveled to the United States for a month to obtain US citizenship in 1962. She knew many famous Ukrainian-born artists and writers well. Sculptors Mikhail Cherneshevskyy and Hryhorii Kruk, artists Maria Dolnytska and Yakiv Gnezdovskyy, as well as poets Mykhailo Orest, Oleg Zuievskyy and Vasyl Barka were among Andiievska's friends.
Having worked as a freelancer for Radio Liberty from 1959 to 1963, Emma stayed there as a full-time radio employee until 1995. At that time she worked as a new caster, screenwriter, director and editor of RL's Ukrainian Service.
While employed by the radio, Andiievska did not have enough time for her creative work. Today, the writer lives in Munich, where she intensively creates her works, sometimes working for eighteen hours per day.
In 1992, Emma Andiievska visited Ukraine for the first time in a long period. After 2000, Andiievska visited her small motherland, Donetsk region, several times. Exhibition of her paintings was organized at Donetsk Art Museum, she had a presentation and a meeting with fellow countrymen in the museum, as well as attended the Ukrainian Cultural Center in Donetsk.
Personal exhibitions
2020 - Emma Andriievska Space, Kuindzhi Center of Contemporary Art, Mariupol, Ukraine.
Emma Andriievska Space, Ukrainian Art of the 20th Century. Department of the Andrey Sheptytsky National Museum in Lviv, Ukraine.
Emma Andriievska Space, Berdiansk Art Museum named after I. Brodskyy, Berdiansk, Ukraine.
2016 - Exhibition of Emma Andriievska’s paintings, Museum Bojkivshchyna, Sambir, Ukraine.
2007 - Exhibition of Emma Andriievska’s works, Chernihiv, Ukraine.
1992 - Exhibition of paintings at Donetsk Art Museum, Donetsk, Ukraine.
