Дмитро Кавсан – яскравий представник українського постмодернізму, автор пейзажів, натюрмортів, портретів, багатофігурних тематичних композицій.

В його роботах «є і голландська симпатія до речей, і англійський сплін, і деяка французька манірність, і романтичний баталізм, і реалістичний анімалізм» (Софія Петровська).

Ще студентом покинув батьківський дім і почав жити та працювати у сквотах.
«Протест Кавсана був спрямований не лише проти сімейного укладу, а й проти академічних традицій викладання у худінституті. Його роботи були цьому підтвердженням: він демонстрував у них «не тільки отримані ним навички академічного живопису, а й мальовниче «хуліганство», що явно приносило йому радість.» (Ксенія Малих).

Разом із художниками Олегом Голосієм, Валерією Трубіною, Олександром Гнилицьким, Юрієм Соломком та іншими друзями з 1990-го працював у сквоті на Леніна — у відселеному будинку на розі вулиць Леніна (нині — Богдана Хмельницького) та Івана Франка.
Сквот на Леніна існував недовго, але досвід першої власної майстерні, творчого життя разом із однодумцями підштовхнули до пошуків нового пристановища.
У 1991 р. художники оселилися у будинку на вулиці Паризької Комуни (нині — вулиця Михайлівська). Сквот «Паркомуна» проіснував до 1994 р.

«Більшість робіт Дмитра Кавсана до 1993 року, коли він мешкав у сквотах на Леніна і Паризької Комуни, створено у межах пластичної системи українського трансавангарду з притаманними йому експресивною манерою письма та психоделічними, історичними і міфологічними сюжетами. Роки життя у сквотах були напрочуд плідними у творчості Кавсана: як і його соратники, художник багато працював, не боявся експериментувати з темами, манерою і техніками…» (Ксенія Малих).

«Загалом, однією із характерних домінантних ознак українського трансавангарду є трансісторичність, що проявляється у його позачасовому характері, який обумовлений поєднанням стильових напрямків минулого, активного діалогу між минулим та сьогоденням.

Полістилізм проявляється у вільному поєднанні творчих методів, специфіки композиції та структурних особливостей усіх відомих течій. Така характеристика найбільше властива саме Дмитру Кавсану, він і надалі, вже після розпаду «Паркомуни», продовжуватиме поєднувати епохи, стилі та напрямки на своїх полотнах.» (Олена Окунєва).

Мистецтвознавець Олексій Титаренко вважає, що Дмитро Кавсан «поза соціумом. Поза течією та напрямками. Він — одинокий божевільний мандрівник у часі, який не бореться за місце під сонцем…».

«Дмитрові Кавсану притаманні висока майстерність живописця, глибокі знання в галузі світової історії та історії мистецтва. Але він був сам собі вандал: він майстерно володів академічними навичками живопису і водночас плював на них заради пошуку нової художньої мови. Митець жив в романтичному образі художника-хулігана, хоча й мешкав у тому самому будинку, який студентом покинув задля бурхливого богемного життя у сквотах. …Він виявився єдиним, хто прийняв ідеї «Паркомуни» повністю. Хоча його роботи мовою відрізняються від тих, які він створював у сквотах, але принципу він залишився вірним: звертався до історичних періодів мистецтва та іронічно їх переосмислював. Робив він це так майстерно, що відразу цього не помітити, але його полотна хочеться розглядати, їх не подивишся побіжно» (Ксенія Малих).

Його велике добре серце та неспокійна душа завжди були відкриті до пошуків себе у світі. «Головна тема у мистецтві — людина, яка стоїть на землі. Випростана людина. А головна тема моїх картин – світ. Маленький світ у картині» (Дмитро Кавсан).

Dmytro Kavsan is a prominent representative of Ukrainian postmodernism, known for his landscapes, still lifes, portraits, and multifigure thematic compositions. His works reflect "a Dutch sympathy for objects, English spleen, some French mannerism, romantic battalism, and realistic animalism" (Sophia Petrovska).

As a student, Kavsan left his parental home and began living and working in squats. "Kavsan's protest was aimed not only against the family structure but also against the academic teaching traditions in the art institute. His works confirmed this: he demonstrated in them 'not only the skills of academic painting acquired by him, but also the painting 'hooliganism' that clearly brought him joy" (Ksenia Malykh).

Together with artists Oleh Holosii, Valeriia Trubina, Oleksandr Hnylytskyi, Yurii Solomko, and other friends, Kavsan worked in a squat on Lenin Street from 1990 — in an evicted building at the intersection of Lenin (now Bohdana Khmelnytskoho) and Ivan Franko streets.
The squat on Lenin existed for a short time, but the experience of the first personal workshop, creative life together with like-minded people, pushed them to search for a new haven.

In 1991, the artists settled in a building on Paris Commune Street (now Mykhailivska Street). The squat "Parkomuna" existed until 1994.

"Most of Dmytro Kavsan's works until 1993, when he lived in squats on Lenin and Paris Commune streets, were created within the plastic system of the Ukrainian Transavantgarde, with his characteristic expressive painting style and psychedelic, historical, and mythological subjects. The years spent in squats were extremely productive for Kavsan's creativity: like his comrades, the artist worked a lot, was not afraid to experiment with themes, styles, and techniques..." (Ksenia Malykh).

Art historian Oleksii Tytarenko believes that Dmytro Kavsan is "beyond society. Beyond trends and movements. He is a solitary, mad wanderer in time who does not fight for a place under the sun..."

"In general, one of the characteristic dominant features of the Ukrainian Transavantgarde is transhistoricity, manifested in its timeless nature, which is conditioned by the combination of stylistic directions from the past and an active dialogue between the past and the present.

Polystylism is expressed in the free combination of creative methods, compositional specifics, and structural features of all known artistic trends. This characteristic is most typical of Dmytro Kavsan himself, as he continues, even after the dissolution of 'Parkomuna,' to combine epochs, styles, and directions in his canvases." (Olena Okuneva).

"Dmytro Kavsan possessed a high level of painterly craftsmanship, deep knowledge in the field of world history and art history. However, he was a vandal to himself: he mastered academic painting skills skillfully and simultaneously spat on them in pursuit of a new artistic language. The artist lived in a romantic image of a rogue artist, although he resided in the same building he left as a student for a tumultuous bohemian life in squats. ...He turned out to be the only one who fully embraced the ideas of "Parkomuna".
Although his works differ in language from those he created in squats, he remained true to the principle: he turned to historical periods of art and ironically reinterpreted them. He did it so masterfully that you wouldn't notice it immediately, but his canvases are worth examining, you can't just glance at them fleetingly" (Ksenia Malykh).

His big kind heart and restless soul were always open to seeking himself in the world. "The main theme in art is the person standing on the earth. An upright person. And the main theme of my paintings is the world. A small world in a painting" (Dmytro Kavsan).