The artwork "Doors" was created at the international plein air event "Expression of silence" (Kaunas, Pazaislis, Lithuania) and is dedicated to the outstanding Lithuanian artist and restorer Antanas Samuolis (1899–1942), whose fate tragically unfolded due to the evils brought by the annexation of foreign territories and aggressive wars.
Despite the prohibition of Antanas Samuolis's creativity following the annexation of Lithuania by the Soviet Union and the absence of exhibitions abroad, he is considered the most important national artist of the interwar period in Lithuania and one of the founders of contemporary Lithuanian painting.
Samuolis's style, restless, nervous, with a distinct brushstroke, is characterized as lyrical expressionism. Matvii Vaisberg was deeply moved by the works of Antanas Samuolis, their emotional proximity to his own creativity, as well as by the artist's life, which was devastated by totalitarianism.
The doors of the old house are depicted in a restrained color palette with a light touch of the brush to the canvas. Brown, gray, white – the painting appears weightless, transparent colors, enveloped in a gentle mist of white, freely spreading across the surface of the canvas.
What lies beyond those doors? Whose fates wander in the depths of the dark hallway with a window facing the courtyard? The black human silhouette against the backdrop of the window appears as a figure from the past. "I have not lost hope of regaining my strength, but when I walk from one wall to another, I already feel breathless" (1940, from a letter by Antanas Samuolis).
It's entirely possible that the painting depicts the doors of the very same house where Samuolis once lived. However, even without knowing this history, the doors in Matvii Vaisberg's painting somehow evoke a distant personal memory. It seems as if you've seen them somewhere before, sometime in the past. And somehow, your own life is intertwined with them.
Before Vaisberg's work, one involuntarily recalls "The Banishment," one of Sandro Botticelli's last works, whose subject likely derived from the biblical narrative of Tamar: "And he sent her out, and shut the door upon her." Perhaps the association with Botticelli's painting arises from the similarity of imagery, emotional state, and affinity of color palette.
Did Matvii Vaisberg turn to his favorite author in the work "Doors," as in his other "studies"? In any case, the image of doors, gates in art is perceived by the viewer as a symbol, the meaning of which each chooses for himself.
The author of the text –
artist and art manager of the Imagine Point gallery
Maryna Afanasieva
Робота «Двері» була написана на міжнародному пленері «Експресія тиші» (Каунас, Пажайсліс, Литва) і присвячена видатному литовському художнику та реставратору Антанасу Самуолісу (1899– 1942), доля якого склалася трагічно через зло, що несуть анексії чужих територій та загарбницькі війни.
Попри заборону творчості Антанаса Самуоліса після анексії Литви Радянським Союзом та відсутність виставок за кордоном, у Литві його вважають найважливішим національним художником міжвоєнного періоду та одним із засновників сучасного литовського живопису.
Стиль Самуоліса, неспокійний, нервовий, з чітко помітним мазком, характеризують як ліричний експресіонізм.
Роботи Антанаса Самуоліса, їх емоційна близькість до власної творчості, як і зруйноване тоталітаризмом життя художника, глибоко вразили Матвія Вайсберга.
Двері старого будинку написані у стриманій кольоровій гамі легким дотиком пензля до полотна. Коричневий, сірій, білий — малюнок виглядає невагомим, прозорі фарби, огорнуті ніжним туманом білил, вільно розливаються площиною картини.
Що там, за тими дверима? Чиї долі блукають у глибині темного під’їзду із вікном, що виходить у двір? Чорний людський силует на тлі вікна видається образом з минулого. «Я ще не втратив надії, що відновлю свої сили, але коли я ходжу від однієї стіни до іншої, я вже задихаюся» (1940 р., із листа Антанаса Самуоліса).
Цілком можливо, що на картині зображені двері того самого будинку, в якому жив колись Самуоліс. Але, якщо навіть не знати цієї історії, двері з картини Матвія Вайсберга чомусь спливають у пам’яті далеким особистим спогадом. Здається, що ти їх вже бачив десь і колись. І з ними якимось чином пов’язане саме твоє життя.
Перед роботою Вайсберга мимоволі згадується «Вигнанка», один із останніх творів Сандро Боттічеллі, сюжет якого, ймовірно, постав із біблійної оповіді про Тамару: «І вивів її слуга геть, і замкнув за нею двері».
Можливо, асоціація з картиною Боттічеллі виникає через спільність образу, емоційного стану, спорідненість колориту.
Чи звертався Матвій Вайсберг до улюбленого автора у роботі «Двері», як в інших своїх «штудіях»?
У будь-якому разі образ дверей, брами у мистецтві сприймається глядачем як символ, значення якого кожний обирає для себе сам.
Автор тексту –
художник, арт-менеджер галереї Imagine Point
Марина Афанасьєва
Работа «Двери» была написана на международном пленэре «Экспрессия тишины» (Каунас, Пажайслис, Литва) и посвящена выдающемуся литовскому художнику и реставратору Антанасу Самуолису (1899–1942), судьба которого сложилась трагически из-за зла, несомого аннексиями чужих территорий и захватническими войнами.
Несмотря на запрет творчества Антанаса Самуолиса после аннексии Литвы Советским Союзом и отсутствие выставок за границей, в Литве он считается важнейшим национальным художником межвоенного периода и одним из основателей современной литовской живописи.
Стиль Самуолиса, беспокойный, нервный, с отчетливо заметным мазком, характеризуют как лирический экспрессионизм.
Работы Антанаса Самуолиса, их эмоциональная близость к собственному творчеству, как и разрушенная тоталитаризмом жизнь художника, глубоко поразили Матвея Вайсберга.
Двери старого дома написаны в сдержанной цветовой гамме легким прикосновением кисти к полотну. Коричневый, серый, белый – рисунок выглядит невесомым, прозрачные краски, объятые нежным туманом белил, свободно разливаются плоскостью картины.
Что там, за этими дверями? Чьи судьбы бродят в глубине темного подъезда с выходящим во двор окном? Черный человеческий силуэт на фоне окна представляется образом из прошлого. «Я еще не отчаялся, что восстановлю свои силы, но когда я хожу от одной стены к другой, я уже задыхаюсь» (1940 г., из письма Антанаса Самуолиса).
Вполне возможно, что на картине изображены двери того же дома, в котором жил когда-то Самуолис. Но, если даже не знать этой истории, двери из картины Матвея Вайсберга почему-то всплывают в памяти далеким личным воспоминанием. Кажется, что ты их уже видел где-то и когда-то. И с ними как-то связана именно твоя жизнь.
Перед работой Вайсберга невольно вспоминается «Изгнанница», одно из последних произведений Сандро Боттичелли, сюжет которого, вероятно, заимствован из библейского повествования о Тамаре: «И вывел ее слуга прочь, и запер за ней дверь».
Возможно, ассоциация с картиной Боттичелли возникает из-за общности образа, эмоционального состояния, родства колорита.
Обращался ли Матвей Вайсберг к любимому автору в работе «Двери», как в других своих «штудиях»?
В любом случае образ дверей, врат в искусстве воспринимается зрителем как символ, значение которого каждый выбирает для себя сам.
Автор текста –
художник, арт-менеджер галереи Imagine Point
Марина Афанасьева
"Kalita Art Club" Gallery
Галерея "Калита Арт Клуб"
Галерея "Калита Арт Клуб"
