In the works of Natalia Kolesnik, color and form play a significant role.
The artist often employs a restrained, natural palette of "earth tones," introducing elements of levkas into the plane of the painting, experimenting with painterly and textural layers.
Working with archetypes, the artist creates character images that always move the viewer: "First, an image appears. It condenses into some object. Into some relationship between color, form" (Natalia Kolesnik).
In the painting "Over the ravine," there is a minimalist, almost ascetic color scheme dominating the landscape, seemingly engulfing the small couple sitting on a bench overlooking the dark ravine. This pair of individuals (in our perception, a man and a woman) forms the central image of the work.
Under the pale gray sky, the velvety-black depths of the ravine are framed by reeds colored in the hue of amber. The inclined stalks and leaves — a collage fragment within the painting — appear as its most delicate elements: against the dense darkness of the ravine, they resemble tongues of flame.
In the distant background, beyond the ravine, the artist lightly and almost schematically depicts high-rise buildings and trees. They are warm-brown, with shades of red and golden yellow: it's evening, and the sun is setting over the ravine.
The small couple is symbolically marked: two light textured spots against the darkness. What could they be talking about on this chilly evening of late autumn, alone in the old park? Or perhaps they simply sit silently beside each other, basking in each other's warmth, immersed in the autumn melancholy and unhurried contemplation.
Look here! —
I am also lonely...
Deep autumn.
(Matsuo Bashō)
And yet, in the vast, somber, and anxious world, facing the cold abyss of the unknown and the irreversible, these two are together in a salvation union.
The author of the text –
artist and art manager of the Imagine Point gallery
Maryna Afanasieva.
The painting took part in the personal project of Natalia Kolesnik "Exile", which took place in September 2021 in Kyiv, in the "Golden Gates" art - cafe.
У роботах Наталії Колесник колір та форма відіграють важливу роль.
Художниця часто використовує стриману, природну гаму «барв землі», вводить у площину картини елементи левкасу, експериментуючи із живописними та фактурними нашаруваннями.
Працюючи з архетипами, мисткиня створює образи-персонажі, які завжди зворушують глядача: «Спочатку з'являється образ. Він згущується в якийсь об'єкт. У якесь взаємовідношення між кольором, формою» (Наталія Колесник).
У картині «Над яром» мінімалістичний, майже аскетичний у кольоровому рішенні краєвид, здається, поглинає маленьку пару, що сидить на лавочці над темним проваллям. Ця пара людей (у нашому сприйнятті – це чоловік і жінка) і є центральним образом твору.
Під біло-сірим низьким небом оксамитово-чорна глибінь яру обрамлена очеретом кольору медового бурштину. Його похилені стебла і листя — фрагменти колажу у картині —виглядають як найвитонченіші її елементи: на тлі щільної темряви яру вони нагадують язики полум'я.
На далекому плані, за яром, художник легко, майже умовно зображує багатоповерхівки та дерева. Вони тепло-брунатні, із відтінками червоного та жовтогарячого: вечір, над яром сідає сонце.
Маленька пара позначена умовно-символічно: дві світлі фактурні плямки на тлі темряви.
Про що розмовляють вони цього холодного вечора пізньої осені, одні у старому парку?
А може, просто мовчки сидять поруч, зігріваючись теплом одне одного, занурені в осінній смуток та неквапне споглядання?
Подивись-но сюди! —
Я теж сумую...
Глибока осінь.
(Мацуо Басьо)
І все ж, у великому, сумному і тривожному світі, перед холодною прірвою невідомого та незворотного, ці двоє –разом, у рятівному єднанні.
Автор тексту –
художник, арт-менеджер галереї Imagine Point
Марина Афанасьєва.
Робота брала участь у персональному проєкті Наталії Колесник "Вигнання", що тривав у вересні 2021 року в Києві, в арт-кафе "Золоті Ворота".
В работах Натальи Колесник цвет и форма играют немаловажную роль.
Художница часто использует сдержанную, естественную гамму «цветов земли», вводит в плоскость картины элементы левкаса, экспериментируя с живописными и фактурными наслоениями.
Работая с архетипами, художница создает образы-персонажи, которые всегда трогают зрителя: «Сначала появляется образ. Он сгущается в какой-нибудь объект. В какое-то взаимоотношение между цветом, формой» (Наталья Колесник).
В картине «Над оврагом» минималистичный, почти аскетичный в цветовом решении пейзаж, кажется, поглощает маленькую пару, сидящую на лавочке над темной пропастью.
Эта пара людей (в нашем восприятии – мужчина и женщина) и является центральным образом произведения.
Под бело-серым низким небом бархатно-черная глубина оврага обрамлена камышом цвета медового янтаря. Его склоненные стебли и листья — фрагменты коллажа в картине — выглядят как самые изящные ее элементы: на фоне плотной тьмы оврага они напоминают языки пламени.
На дальнем плане, за оврагом, художник легко, почти условно изображает многоэтажки и деревья. Они тепло-коричневые, с оттенками красного и оранжевого: вечер, над оврагом садится солнце.
Маленькая пара обозначена условно-символически: два светлых фактурных пятна на фоне темноты.
О чем говорят они в этот холодный вечер поздней осенью, одни в старом парке?
А может, просто молча сидят рядом, согреваясь теплом друг друга, погруженные в осеннюю грусть и неторопливое созерцание?
Посмотри-ка сюда! —
Я тоже грущу...
Глубокая осень.
(Мацуо Басьо)
И все же, в большом, грустном и тревожном мире, перед холодной бездной неизвестного и необратимого, эти двое – вместе, в спасительном единении.
Автор текста –
художник, арт-менеджер галереи Imagine Point
Марина Афанасьева.
Работа принимала участие в персональном проекте Натальи Колесник "Изгнание", проходившем в сентябре 2021 в Киеве в арт кафе "Золотые Ворота".
