ИНЫМИ ПУТЯМИ

В експозиції вперше в повному обсязі представлена ​​графіка Олесі Джураєва, створена під час великої війни.

"Мої роботи все ще відбивають моє життя.

Але зміна обставин та обмеження у матеріалах спонукали до пошуку нових шляхів вираження.

Роботи, що представлені в експозиції, об'єднані часом після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Вони — не пряме відображення реальності, а скоріше відображення емоцій та почуттів: реальність, пропущена крізь мене. Моя нова мова. Така формальна та незвичайна для мене.

Серія гравюр на дереві "Вікно надії" виникла навесні 2022 року. Моя сім'я і я були змушені залишити Київ і перебували у селі у центральній частині України. Там і з'явилися ці роботи.

Кожна з шести гравюр супроводжується невеликим текстом, написаним мною при створенні роботи в ті страшні перші місяці. Мені навіть сьогодні складно читати ці тексти, я ніби знову занурююсь у цей стан і знову переживаю ці емоції. Перший тираж відбитків було надруковано українським чорноземом.
Згодом, у серпні 2022 року, я надрукувала ці ксилографії звичайним способом у видавництві Corvinus Presse, у Берліні. Результатом цього друку стала книга художника та портфоліо.

Серія "Вікно надії" заклала фундамент для моїх подальших творчих роздумів.

Як змінилося наше життя із початком повномасштабного російського вторгнення в Україну? Яке воно зараз? Що було раніше? Що буде згодом? Що я відчуваю? Запитання, які я розглядаю в серії Під тиском. Вона заснована на моєму досвіді до 2022 року та під час повномасштабної війни.

Для неї я використала серію пейзажів, надрукованих у період 2013-2021 років, присвячених моєму місту, Києву, та формальні рішення гравюр на дереві серії "Вікно надії", які я збільшила та перевела до ліногравюри.

Війна проникла у всі сфери нашого життя. Також мої висловлювання про війну нашаровуються на ландшафт мого міста. Місто іноді зникає, іноді проявляється під тиском обставин, але все ще існує.

Мої роздуми тривають у роботах серії «Почути себе крізь шум», що ґрунтуються на двох автопортретах. Я багато експериментую з печаткою та композицією, що дозволяє мені швидше реагувати на обставини.

За цей час я мав три місяці за межами України, був зі своїми доньками у Литві. Люблю подорожувати, проте ніколи не хотіла жити десь. На відстані від рідних стін, від чоловіка, від студії та звичного ритму життя, народилися щемливі для мене роботи «Інша зима». Я працювала з новим для мене лінолеумом, фарбами на водній основі та використовувала ручний друк, тобто друкувала не за допомогою верстата, а за допомогою японського барена чи ложки».

Разом із графікою Олесі Джураєвої в експозиції представлена ​​інсталяція Олексія Малих "Шлях", спеціально виконана художником до виставки:

"Це шлях без початку, без кінця: ми ці шляхи не обирали. Він пронизує стіни і проходить крізь простір. А одна його частина відлітає в небо".

Олексій Малих створив свій "Шлях" із деревостружкових плит, марлі, фарби та піску. Художник уперше виконав у цій техніці таку масштабну інсталяцію — і це його новий художній вираз.

Конструкцію "Шляхи" пронизують дерев'яні стріли. Натомість "Шлях", що веде до неба, пронизаний замість стріл сухими квітами.

Інсталяцію виконано в чорно-білому колориті у співзвучності з графікою Олесі Джураєвої.

Ця виставка дозволяє мені вперше побачити на стінах майже все, що я зробила за ці два з половиною складні роки», — зазначає Олеся Джураєва.

А для Олексія Малих ця виставка – перший досвід створення інсталяції спеціально для спільного проекту з іншим художником.

... Якими б тяжкими та трагічними не були реалії нашого часу, хоч би як вони фатально не втручалися в рух життя, художники знаходять сили йти вперед, шукати в собі щось нове, творити, вибирати. Слідувати своїми власними шляхами. Нехай ці шляхи вже будуть іншими.