"Ближайшей ему была философия Востока, в которой центральное место занимает душа человека, идея самосовершенствования, а не совершенствование мира вокруг нас - по сути, и так совершенного, созданного высшей силой. Он глубоко верил, что изменить мир к лучшему можно, i начинать нужно с себя". - Владимир Мышаныч
"Найближчою йому була фiлософiя Сходу, в якiй центральне мiсце посідає душа людини, iдея самовдосконалення, а не вдосконалення свiту довкола нас – по сутi, досконалого i довершеного, створеного вищою силою. Вiн глибоко вiрив, що змiнити свiт на краще можна, i починати потрiбно з себе". - Володимир Мишанич
“Eastern philosophy was the closest to him. In it the central place is occupied by a human soul, self-improvement idea, but not perfection of the world around which is originally perfect and created by higher power. He deeply believed that it was possible to change the world for the better, but you needed to start with yourself." Volodymyr Myshanych
Павел Бедзир начинал свой творческий путь с реалистической живописи и рисунка, но со временем перешел к графическому символизму.
С 1980-х гг. занимался монотипией. На графических листах он изображал мир деревьев, и эта тема стала ведущей в его творчестве.
Павло Бедзір починав свій творчий шлях з реалістичного живопису і малюнка, але згодом перейшов до графічного символізму.
З 1980-х рр. займався монотипією. На графічних аркушах він зображував світ дерев, і ця тема стала провідною в його творчості.
Pavlo Bedzir began his career with realistic painting and drawing, but eventually he moved on to graphic symbolism.
Since the 1980s, he has been engaged in monotyping. On graphic sheets, he depicted the world of trees, and this theme took the lead in his creative work.
Павел Бедзир родился в 1926 году в селе Калины современного Тячевского района Закарпатской област. Первым учителем изобразительного искусства для Павла Юриевича стал художник Вильмош-Йожеф Берец.
В 1946 году окончил живописное отделение Ужгородского училища прикладного и декоративного искусства, преподаватели - Федор Манайло, Эрнест Контратович, Адальберт Эрдели.
В 1960-х годах занимался отделкой автобусных остановок с Ференцем Семанив.
В 1950 — 60-х гг. В Ужгороде вокруг художника сформировался неформальный «клуб авангардистов», где собирались закарпатские художники (Ф. Семан, Е. Кремницку), а также художники из Львова, Киева, Риги, Ленинграда. За вольнодумство был преследуемый советской властью (от травли в прессе до ареста за хранение запрещенной литературы).
Член Национального союза художников Украины с 1968 года.
1996 - лауреат премий имени И. Бокшая и А. Эрдели. Произведения хранятся, в частности, в Закарпатском художественном музее.
Умер в Ужгороде в 2002 году.
Павло Бедзір народився в 1926 році в селі Калини сучасного Тячівського району Закарпатської області. Першим учителем образотворчого мистецтва для Павла Юрійовича став художник Вільмош-Йожеф Берец.
У 1946 році закінчив живописне відділення Ужгородського училища прикладного та декоративного мистецтва, викладачі - Федір Манайло, Ернест Контратович, Адальберт Ерделі.
В 1960-х роках займався обробкою автобусних зупинок з Ференцем Семанів.
У 1950 - 60-х рр. В Ужгороді навколо художника сформувався неформальний «клуб авангардистів», де збиралися закарпатські художники (Ф. Семан, Е. Кремницьку), а також художники зі Львова, Києва, Риги, Ленінграда. За вільнодумство був переслідуваний радянською владою (від цькування в пресі до арешту за зберігання заборонене літератури).
Член Національної спілки художників України з 1968 року.
Рік випуску 1996 - лауреат премій імені Й. Бокшая та А. Ерделі. Твори зберігаються, зокрема, в Закарпатському художньому музеї.
Помер в Ужгороді в 2002 році.
Pavlo Bedzir was born in 1926 in Kalyny village of Tiachevsk Disctrict of Zakarpattia region. Pavlo’s first teacher of fine art was the artist Berecz Vilmos József.
In 1946, he graduated from Painting Department of the Uzhhorod College of Applied Arts, his teachers were Fedir Manaylo, Ernest Kontratovych, Adalbert Erdeli.
In the 1960s, he and Ferenc Semaniv were finishing bus stops.
In the 1950s - 60s, in Uzhhorod around the artist an informal avant-garde club was formed. It pulled together the Transcarpathian artists (F. Seman, E. Kremnitsku), as well as artists from Lviv, Kyiv, Riga, Leningrad. He was persecuted by the Soviet power authorities for freethinking (from harassment in the press to arrest for possession of prohibited literature).
In 1968, he joined the National Union of Artists of Ukraine.
1996 - the I. Bokshai and A. Erdeli awards winner. His works are kept, in particular, in the Transcarpathian Art Museum.
The artist died in Uzhhorod in 2002.