НАДТО ЛЮДСЬКЕ. Богдан Сокур у галереї РА

Навряд чи сьогодні ми побачимо на вулиці те, що передає на своїх картинах автор: поважного віку чоловік незадоволений над газетною сторінкою.

Похмурий натовп поспішає сірою міською вулицею, і лише один зупинився біля книжкової ятки, перебираючи видання, з насупленим виглядом, в унісон загальному настрою.

Любитель мистецтва і шахів посміхається втішено, мабуть, продумав комбінацію, а зі стіни, крім картин, дзеркало показує його ж власне зображення, подвоюючи його шанси на перемогу.
І цей чоловік на дуже вузькому вертикальному полотні – визирає у шпаринку привідчинених дверей, вирішує, чи впускати зовнішній світ всередину, а можливо, не варто? 

Замальовки міського життя і особливих для автора місць у місті. В цих роботах відчувається щось щире і справжнє, як колись, коли були малюнки, а не меми, і вони промовляли лагідно, залишали простір для думки, а не кричали капслоком.

Як байки – з хитруватою посмішкою, невловимі, без прописаного.
Не кричущий заклик «розумій мене так, я вже за тебе подумав, намалював, сформулював, і вказую: сміятися тут», а легке запрошення просто придивитися, присісти на сусідню лавочку в парку, або на третій стілець за шаховим столом. А там як піде.

Надто книжне, надто щире. Надто людське.

Текст: Катерина Добровольська, Imagine Point.

Фото: Катерина Добровольська, галерея РА