Наївне мистецтво в арт-просторі Barvy

12 травня в ресторані – арт-просторі Barvy відбулось відкриття колективної виставки наївного мистецтва «Необмежені». Наївне мистецтво — це близький до примітивізму напрям, що перебуває на межі непрофесійного аматорського й народного мистецтва; мистецтво самоуків, художників, що не мають вищої фахової освіти. Цей жанр зустрічається майже в кожній країні, твори наївного мистецтва висять на стінах найвідоміших галерей і музеїв світу. На виставці представлені твори Володимира Туровського, Олександра Мещеріяка, Анастасії Осмоловської, Катерини Косяк, Анни Войтенко, Flora Gatsenko, Тоши Ігнатенка, Олександри Клітіної, Ірини Рилач, Валерія Пузика, Олександра Ляпіна.

«Щоб стати справді безсмертним, твір мистецтва має вийти за межі людських обмежень... Але як тільки ці бар’єри буде зруйновано, він увійде у сферу дитячих бачень і мрій» – Джорджіо де Кіріко.

За словами організаторів проєкту, ключове слово тут – “дитячих”. Наївне мистецтво бере звичайне й додає чарівності. Воно перетворює реальність дорослого життя на невагомі радості молодості. Таким чином, наївне мистецтво замінює на щось інше, щось краще, цікавіше. Воно вважається чистим мистецтвом, не затьмареним академічними кліше, ремісничею майстерністю, штучним інтелектуалізмом. Наївні художники щирі, вони романтичні і беззахисні в своїй чесності і відкритості. Їх творчість не має кордонів, рамок, самообмежень. Це вільний політ людини, якій вчителі з мистецтва не казали, що правильно, а що ні, як треба, і як не треба. Для «наївних» митців простота й щирість у мистецтві поглиблюється філософською багатозначністю. Величина таланту таких художників часто перекриває відсутність деяких професійних навичок. З іншого боку відсутність вишколу дає їм свободу від правил, штампів, усталених пріоритетів. А отже “наївні” художники вміють долати стереотипи і шукати нові, незвичні виміри мистецького світобачення. Не випадково наївне мистецтво дуже любить експерементувати.

Виграшним було рішення провести цю виставку не на класичних, чисто-білих стінах галереї сучасного мистецтва, а у активному, живому, різнобарвному просторі ресторану, де роботи знаходяться у гармонійній взаємодії з глядачем. Тут, наївне мистецтво не ізольоване рамками класичної експозиції, що було б протиставленням самій суті цього мистецького напряму. Творчість «наївних» художників залежить від поєднання образу з натури та уяви, тому часто це пленерні художники; багатьох із них цікавить думка не лише справжніх шанувальників мистецтва, академій та критиків, але й пересічних людей, тому вони стають пропагандистами наївного мистецтва поза галереями, часто навіть на вулиці. Таким чином, організатори виставки гармонійно поєднали форму та наповнення.

Не можна не зауважити дисонанс між кураторським текстом, ідеєю виставки та промовою куратора Олександра Ляпіна. За його словами, наївне мистецтво – це мистецтво самоуків, художників, що не мають вищої фахової освіти, і таким чином майже всі учасники проєкту мають інші “основні” роботи, а творчість для них – це скоріш додаткове, похідне. Це не лише є неправдою, а й контрастує з самою ідеєю наївного мистецтва, що для того, щоб вважатись серйозним художником, не потрібно відповідати академічним стандартам. Учасники виставки, як-от наприклад Flora Gatsenko з освітою біолога, присвячують своє життя мистецтву так само, як і художники, що мають професійну профільну освіту та академічний бекграунд.

Загалом, виставка справила позитивне враження та дала змогу глядачам познайомитись ближче з таким важливим для України напряму як наївне мистецтво. Виставка проходиме до 12/06 за адресою м. Київ, вул. Мечнікова, 3, арт-ресторація «Barvy».

Текст підготувала мистецтвознавиця, арт-менеджерка галереї Imagine Point
Тетяна Сафір