У серпні в Музеї Ханенків звільнився великий експериментальний простір у зв'язку з евакуацією колекції. У цьому просторі зустрілися музей класичного мистецтва, солдатики Олега Калашкніка, роздуми над вторгненням Сергія Жадана та Євгена Стасіневича.
Ці елементи, як і митці, перебувають у революційній взаємодії з простором — політичним та мистецьким. Вони відносяться до нього, а не підкоряються йому. В рамках цього проекту вторгнення як акт відбувається на декількох рівнях. Перший рівень очевидний — це політичний акт вторгнення росії в Україну.
Другий же рівень – це вторгнення сучасного мистецтва в класичний Музей Ханенків, де через евакуацію колекції лишився лише пустий простір. Через вимушену збалансованість цих двох актів, зовнішнього і внутрішнього, експонати виставки виглядають так, ніби вони були задумані для цих залів. Ці експонати, солдатики людського зросту, ніби завмерли, коли глядач зайшов до зали.
Вони розміщені на п'єдесталах та навіть за склом як класичні музейні експонати, і єдина відмінність в тому, що і глядач, і самі вони самі завмерли в очікуванні повернення до гармонії. На обох рівнях, і назовні музею, і у внутрішньому просторі.