«Простое, повседневное и обычное» бережно сохранено и по-новаторски интерпретировано художником в работе «До свидания, красавица зима» — «на память для себя, родных, друзей, для истории и для зрителя».
Окно вагона поезда, заснеженный лес, пролетающий за ним, два стакана чая в «фирменных» подстаканниках на подоконнике… Кажется, ты слышишь ритмичный стук колес, успокаивающий, убаюкивающий, побуждающий к неторопливым разговорам.
Возможно, собеседники едут вместе, и тогда кружевные узоры на окнах, светлый, полный спокойствия и тишины пейзаж за окном с бархатными зелеными елями, покрытыми белыми облачками пушистого снега, что уже скоро растает, привнесут в их общую повседневную жизнь что-то заново прочувствованное, какое-то нежно волнующее, сладкое ожидание.
А возможно, попутчики только что познакомились и, как обычно это бывает, начали слишком откровенный разговор, который можно свободно вести, потому что он сразу забудется, как только путешественники выйдут из поезда, чтобы разойтись навсегда.
А вдруг не разойдутся, и тогда этот разговор продолжится и даже может длиться всю жизнь…
Два стакана чая – символ этого разговора.
Реалистичная, но обогащенная художественными особенностями, свойственными импрессионизму и экспрессионизму, живопись Анатолия Варварова отразила в себе «эмоциональность, четкую сосредоточенность и философский характер путешественника.
Насыщенность цветовой палитры, легкость нежных и пастельных оттенков и контрастное сочетание красок создают гармоничную картину, интересную каждому зрителю».
Картина экспонировалась в проекте «Коммуникация ХХІ. Windows», галерея Совиарт, октябрь – ноябрь 2019, Киев, Украина.
Автор текста –художник,
арт-менеджер галереи Imagine Point
Марина Афанасьева
«Просте, повсякденне та звичайне» дбайливо збережене та по-новаторськи інтерпретоване художником у роботі «До побачення, красуне зима» — «на згадку для себе, рідних, друзів, для історії та для глядача».
Вікно вагону потягу, засніжений лісовий краєвид, що пролітає за ним, дві склянки чаю у «фірмових» підстаканниках на підвіконні… Здається, ти чуєш ритмічний стукіт коліс, що заспокоює, заколихує, спонукає до неквапних розмов.
Можливо, співрозмовники їдуть разом, і тоді мереживні візерунки на вікнах, світлий, сповнений спокою і тиші пейзаж за вікном із оксамитовими зеленими ялинами, вкритими білими хмаринками пухнастого снігу, що вже скоро розтане, додадуть до їх спільного повсякденного життя щось наново відчуте, якесь ніжно хвилююче, солодке очікування.
А можливо, попутники щойно познайомилися і, як зазвичай це буває, розпочали надто відверту розмову, що її можна вільно вести, бо вона відразу забудеться, як тільки подорожні вийдуть із потягу, щоби розійтися назавжди.
Аж раптом не розійдуться, і тоді ця розмова продовжиться і навіть може тривати ціле життя…
Дві склянки чаю – символ цієї розмови.
Реалістичний, але збагачений художніми особливостями, властивими імпресіонізму та експресіонізму, живопис Анатолія Варварова відобразив в собі «емоційність, чітку зосередженість і філософський характер мандрівника. Насиченість колірної палітри, легкість ніжних і пастельних барв та контрастне поєднання фарб створюють гармонійну картину, цікаву для кожного глядача».
Картина експонувалася у проєкті «Комунікація ХХІ. Windows», галерея Совіарт, жовтень – листопад 2019, Київ, Україна.
Автор тексту –
художник, арт-менеджер галереї Imagine Point
Марина Афанасьєва
"The simple, everyday, and ordinary" carefully preserved and innovatively interpreted by the artist in the artwork "Goodbye, beauty winter" — "as a keepsake for oneself, family, friends, for history, and for the viewer."
The window of the train carriage, a snow-covered forest landscape passing by, two tea glasses in "signature" coasters on the windowsill... It seems like you can hear the rhythmic clatter of the wheels, calming, rocking, prompting leisurely conversations.
Perhaps the conversationalists are traveling together, and then the lacy patterns on the windows, the light, beautiful, and serene landscape outside with velvet green firs covered in fluffy snow clouds, which will soon melt, will add something newly felt to their shared everyday life, something tenderly thrilling, sweet anticipation.
Or perhaps the fellow travelers have just met, and as it often happens, they've begun an overly candid conversation, one that can be freely held because it will be immediately forgotten as soon as the passengers disembark from the train to part ways forever.
Suddenly, they may not part ways, and then this conversation will continue and even could last a lifetime...
Two tea glasses — the symbol of this conversation.
Anatolii Varvarov's painting, realistic yet enriched with artistic features characteristic of impressionism and expressionism, embodies "emotionality, clear focus, and the philosophical character of a traveler. The richness of the color palette, the delicacy of pastel hues, and the contrasting combination of colors create a harmonious picture, intriguing for every viewer."
The painting was exhibited in the project “Communication XXI. Windows" in the Soviart gallery, October – November 2019, Kyiv, Ukraine.
The author of the text –
artist and art manager of the Imagine Point gallery
Maryna Afanasieva
Из мастерской художника
З майстерні художника
From the artist's studio
