Тимофей Строганов работает над изображением интерьеров не выходя из мастерской: «мои интерьеры не существуют в реальности, они существуют только в моем воображении и на холсте, а пути воображения, как известно, выше нашего понимания».
Его работа «Один дома», название которой – отсыл ко всем известному фильму, свидетельствует об этом. Но сюжеты фильма и изображенного на картине объединяет лишь ситуация.
Интерьер старой квартиры – стены, двери, окно, шар абажура под потолком – кажется, все это написано быстро, одним безудержным движением, большими мазками, широкими линиями – под влиянием мгновенного впечатления или воспоминания, навеянного фантазиям или обусловленным особым душевным состоянием.
Неограниченная свобода экспрессивного художественного жеста художника ощущается «в условности изображения, в умышленной халатности мазка, в подборе красок и особенно в построении композиции по собственным законам» (Игорь Коваленко).
Похоже, цветные плоскости накладываются спонтанно, интуитивно; смело граничат и вызывающе смешиваются асфальтово-серый, черный, зеленый, белый, тусклый синий, вангоговский тревожный желтый. Красные свободные мазки положены рядом с условно очерченными краплачными узорами – чудом уцелевшими украшениями облезлых стен.
Фрагменты элементов декора, прописанные на скорую руку, несколькими взмахами кисти, напоминают по форме изображений орнаменты «интерьеров» Матисса.
В глубине ванной комнаты, под зелено-желтым холодным светом абажура формы полной луны, мы видим маленький условный портрет человека, читающего книгу. Вполне вероятно, что это – автопортрет. Оставшись наконец один в старой квартире, персонаж картины наслаждается тишиной и возможностью окунуться в мир, что наверняка разительно отличается от его повседневной жизни. Что это за книга – приключенческий роман, действие которого происходит в экзотической стране у океана, увлекательный детектив, философский трактат? Почему-то кажется, что это Кафка или Джойс…
«Интерьер», в отличие от, скажем, пейзажа или портрета – понятие чисто литературное, вернее, вербальное. Я считаю, правильнее определить его как особое состояние духа, мое личное, индивидуальное пространство, которое я сам создаю – сначала в воображении, а затем на полотне – и распоряжаюсь им по собственному усмотрению, выражаю свои переживания с помощью атрибутики интерьера, то есть места, где человек проводит большую часть жизни. А началось все с фильмов Антониони. Когда я увидел там, с какой легкостью камера переходит от плоскости стены к пространству, размывая противоречия между плоскостным и объемным мирами, я вдруг понял, какую замечательную композицию можно сделать из замкнутого пространства.
В него не проникают ни звуки, ни движения извне, здесь царит полная статика – и визуальная, и «звуковая» – и находящиеся внутри вещи ведут себя тогда совсем иначе, открывая свою тайную суть тому, кто захочет ее увидеть» (Тимофей Строганов).
Автор текста –
художник, арт-менеджер галереи Imagine Point
Марина Афанасьева
Тимофій Строганов працює над зображенням інтер’єрів не виходячи з майстерні: «мої інтер'єри не існують у реальності, вони існують лише в моїй уяві і на полотні, а шляхи уяви, як відомо, вищі за наше розуміння».
Його робота «Один вдома», назва якої – посилання на всім відомий фільм, свідчить про це. Але сюжети фільму та зображеного на картині єднає лише ситуація.
Інтер’єр старої квартири – стіни, двері, вікно, куля абажуру під стелею – здається, все це написано швидко, одним нестримним рухом, великими мазками, широкими лініями – під впливом миттєвого враження чи спогаду, навіяне фантазіям чи зумовлене особливим душевним станом.
Необмежена свобода експресивного художнього жесту митця відчувається «в умовності зображення, у навмисній недбалості мазка, у доборі фарб і особливо у побудові композиції за власними законами» (Ігор Коваленко).
Здається, кольорові площини накладаються спонтанно, інтуїтивно; сміливо межують та зухвало змішуються асфальтово-сірий, чорний, зелений, білий, тьмяний синій, вангогівський тривожний жовтий. Червоні вільні мазки покладені поруч з умовно окресленими краплаковими візерунками – дивом вцілілими оздобами пошарпаних стін. Фрагменти елементів декору, прописані нашвидкуруч, кількома помахами пензля, нагадують формою зображень орнаменти «інтер’єрів» Матісса.
У глибині ванної кімнати, під зелено-жовтим холодним світлом абажуру форми місяця уповні, ми бачимо маленький умовний портрет людини, що читає книгу. Цілком вірогідно, що це – автопортрет. Залишившись нарешті один у старій квартирі, персонаж картини насолоджується тишею та можливістю зануритися у світ, що, напевно, разюче відрізняється від його повсякдення. Що це за книга – пригодницький роман, дія якого відбувається в екзотичній країні біля океану, захопливий детектив, філософський трактат? Чомусь здається, що це Кафка або Джойс…
«Інтер'єр», на відміну від, скажімо, пейзажу чи портрету – поняття суто літературне, точніше, вербальне. Я вважаю, найвірніше визначити його як особливий стан духу, мій особистий, індивідуальний простір, який я сам створюю – спочатку в уяві, а потім на полотні – і розпоряджаюся ним на власний розсуд, висловлюю свої переживання за допомогою атрибутики інтер'єру, тобто місця, де людина проводить більшу частину життя. А почалося все із фільмів Антоніоні. Коли я побачив там, з якою легкістю камера переходить від площини стіни до простору, розмиваючи протиріччя між площинним та об'ємним світами, я раптом зрозумів, яку чудову композицію можна зробити із замкнутого простору.
У нього не проникають ні звуки, ні рухи ззовні, тут панує повна статика – і візуальна, і «звукова» – і речі, що знаходяться всередині, поводяться тоді зовсім інакше, відкриваючи свою таємну суть тому, хто захоче її побачити» (Тимофій Строганов).
Автор тексту –
художник, арт-менеджер галереї Imagine Point
Марина Афанасьєва
Timofii Stroganov works on interior images without leaving his studio: "My interiors do not exist in reality, they exist only in my imagination and on canvas, and the paths of imagination, as is known, are higher than our understanding."
His work "Alone at home," whose title is a reference to the well-known film, attests to this. But the plots of the film and what is depicted on the canvas are united only by the situation. The interior of an old apartment – walls, doors, window, the sphere of a lampshade under the ceiling – all seems to be painted quickly, in one impulsive motion, with broad strokes, wide lines - influenced by an instant impression or memory, inspired by fantasies or conditioned by a particular state of mind.
The artist's unrestricted freedom of expressive artistic gesture is felt "in the conventionality of the depiction, in the deliberate carelessness of the stroke, in the selection of colors, and especially in the construction of the composition according to its own laws" (Ihor Kovalenko).
It seems that the color planes are overlaid spontaneously, intuitively; boldly bordering and daringly blending asphalt-gray, black, green, white, muted blue, Van Gogh's anxious yellow. Red free strokes are placed next to conventionally outlined speckled patterns - miraculously surviving decorations on roughened walls. Fragments of decor elements, hastily sketched with a few brushstrokes, resemble in shape the ornamental images of Matisse's "interiors."
n the depths of the bathroom, under the green-yellow cold light of the lampshade shaped like a moon, we see a small figurative portrait of a person reading a book. It's quite plausible that this is a self-portrait. Finally alone in the old apartment, the character of the painting enjoys the silence and the opportunity to immerse themselves in a world that is likely strikingly different from their everyday life. What book could it be - an adventure novel set in an exotic country by the ocean, an engaging detective story, a philosophical treatise? Somehow it seems like it's Kafka or Joyce...
"Interior," unlike, let's say, landscape or portrait – is a purely literary concept, or rather, verbal. I believe the most accurate way to define it is as a special state of mind, my personal, individual space that I create myself - first in my imagination, and then on canvas - and I dispose of it at my discretion, expressing my experiences through the attributes of the interior, that is, the places where a person spends most of their life. And it all started with Antonioni's films. When I saw there how easily the camera transitions from the plane of the wall to the space, blurring the contradiction between flat and volumetric worlds, I suddenly realized what a wonderful composition can be made from an enclosed space. No sounds or movements penetrate it from the outside, there is complete static – both visual and "sound" – and the things inside behave completely differently, revealing their secret essence to those who want to see it" (Timofii Stroganov).
The author of the text –
artist and art manager of the Imagine Point gallery
Maryna Afanasieva
Галерея RA, Киев, Украина
Галерея RA, Київ, Україна
RA Gallery, Kiev, Ukraine
