Работа из проекта Transmuseum
Сделана по мотиву картины Буковецкого "Фотограф-Любитель", Одесский художественный музей.
Проект хулиганский, и его можно рассматривать как тонкий троллинг недоброжелателей Александра Ройтбурда
(на тот момент нового директора Одесского Художественного Музея). В каждом зале одно произведение извлечено из экспозиции,
а её место занимает почти такая же работа Гусева с немного «исправленным» фрагментом.
Посещение музея таким образом превращается в увлекательный квест.
Выставка строится на принципе вторжения произведений Игоря Гусева в основную экспозицию Одесского художественного музея.
Образы известных картин музея Гусев преобразовывает методом деконструкции, используя знакомый почитателям художника прием,
похожую на цифровую помеху в аналоговом пространстве. Этот приём он удачно применяет для переосмысления классической живописи.
Для создания инсталляции в бальном зале музея Гусев использует антикварные рамы из Музея западного и восточного искусства, — рамы,
которые также когда-то находились в музее университета.
Инсталляция Игоря Гусева, которая находится в центре «Transmuseum» — это momento mori материального искусства.
Мы видим символический остов произведения на пути распада: тлеющие рамы, одни обнажают дерево под золоченой краской,
другие — впитывают пыль темных залов трещинами гипса. Произведения искусства трансформируются не только физически,
подвергаясь воздействию времени, их смысл мутирует в зависимости от контекста, географии, развития теории искусства, философии.
Робота з проекту Transmuseum
Зроблена з мотивів картини Буковецького "Фотограф-Любитель", Одеський художній музей.
Проект хуліганський, і його можна розглядати як тонкий троллінг недоброзичливців Олександра Ройтбурда
(На той момент нового директора Одеського Художнього Музею). У кожному залі один твір вилучено з експозиції,
а її місце займає майже така ж робота Гусєва з трохи «виправленим» фрагментом.
Відвідування музею таким чином перетворюється в захоплюючий квест.
Виставка будується на принципі вторгнення творів Ігоря Гусєва в основну експозицію Одеського художнього музею.
Образи відомих картин музею Гусєв перетворює методом деконструкції, використовуючи знайомий шанувальникам художника прийом,
схожу на цифрову перешкоду в аналоговому просторі. Цей прийом він вдало застосовує для переосмислення класичного живопису.
Для створення інсталяції в бальному залі музею Гусєв використовує антикварні рами з Музею західного і східного мистецтва, - рами,
які також колись перебували в музеї університету.
Інсталяція Ігоря Гусєва, яка знаходиться в центрі «Transmuseum» - це momento mori матеріального мистецтва.
Ми бачимо символічний остов твори на шляху розпаду: тліючі рами, одні оголюють дерево під позолоченій фарбою,
інші - вбирають пил темних залів тріщинами гіпсу. Твори мистецтва трансформуються не тільки фізично,
піддаючись впливу часу, їх зміст мутує в залежності від контексту, географії, розвитку теорії мистецтва, філософії.
Work from the Transmuseum project
Made based on the painting by Bukovetsky "Amateur Photographer", Odessa Art Museum.
The project is a hooligan, and it can be considered as subtle trolling of detractors of Alexander Roitburd
(at that time, the new director of the Odessa Art Museum). In each hall, one piece is extracted from the exhibition,
and its place is occupied by almost the same work by Gusev with a slightly “corrected” fragment.
A visit to the museum thus turns into a fascinating quest.
The exhibition is based on the principle of the invasion of the works of Igor Gusev in the main exposition of the Odessa Art Museum.
Gusev transforms the images of famous paintings by the museum using the method of deconstruction, using a technique familiar to admirers of the artist,
similar to digital noise in analog space. He successfully uses this technique to rethink classical painting.
To create the installation in the ballroom of the museum, Gusev uses antique frames from the Museum of Western and Eastern Art, - frames,
who was also once at the university museum.
The installation of Igor Gusev, which is located in the center of Transmuseum, is a memento mori of material art.
We see the symbolic skeleton of the work on the path of decay: smoldering frames, some expose the tree under gilded paint,
others absorb dust from dark rooms with gypsum cracks. Works of art are transformed not only physically,
being exposed to time, but their meaning also mutates depending on the context, geography, development of the theory of art, philosophy.
