Інтеграція не вдалась?
Інтеграція не вдалась?
На сьогоднішній день керівництво музею дозволило зайти в стіни дому Ханенків сучасному мистецтву. У молодих художників з’явилась можливість виставити свої роботи в одному з найвідоміших музеїв Києва, використати зали і обладнання музею для власних проектів …..але щось пішло не за планом.
«Тим часом в домі Ханенків» - не перша виставка сучасного мистецтва в музеї, але поки одна з небагатьох і перша така масштабна - багато авторів, багато творів, багато задіяної площі. За задумом творців, виставка має 3 основні теми;
«Звідки ми говоримо?» Виставка прагне розповісти про те, ким і як вона створена.
«Критерії вибору» За якими критеріями твори потрапляють музей? Як їх сортують? Хто і як вибирає, що рятувати в першу чергу?
«Любов» Це наскрізна тема. Тому що Музей Ханенків — дитя і акт любові. Наша резиденція тут — акт піклування про любов.
Проте, в роботах, які розміщені на місці експонатів музею, не відбивається тематика, яка була закладена. Відбулася спроба інтегрувати contemporay art в простір класичного музею, але вона не вдалась. Коли переглядаєш твори, переходячи з однієї зали в іншу, вони зовсім не чіпляють, не транслюють, не наповнюють розум сенсами і думками.Виставка не поєднує митців довкола теми, предмету чи концепту, а розділяє їх і їх твори на частинки, які глядачеві складно поєднати в цілісну історію.
На сприйняття експозиції як невдалої сильно вплинуло і те, що в залах порожньо.
Порожнеча не виправдана, не обґрунтована і не наповнена глибоким підтекстом, просто пустка яку автоматично заміщуєш шовковими шпалерами і ліпкою стін музею, а твори митців у цих залах ніби поза контекстом, відокремлені від чогось цілісного.
Деякі нові експонати, які зайняли місце постійної колекції Ханенків, здається, взагалі не відповідають темі проекту і здаються зайвими.
У проекті, безперечно, присутні і дуже вдалі рішення.
Чудово вийшло поєднати музейний простір з роботами Олексія Шмурака. Його звукові інсталяції прекрасно вписані як в експозицію, так і в сам музей, створюючи особливу атмосферу і доповнюючи враження від перебування в його приміщеннях. Олексій майстерно використав приміщення дому Ханенків, щоб створити не лише візуальні, а і акустичні ефекти, які гармонійно співвідносяться з темами виставки.
Виникає бажання досліджувати ці інсталяції, прослухати і переслухати кожен звук, скрип.
Також прикладом вдалого поєднання сучасного і класичного можна назвати люстру, а точніше її тінь, яка розміщена, за допомогою підсвітки на стіні одного з залів музею. Ця інсталяція як найкраще відповідає заданим темам проекту. Саме по ній можна «прочитати» основні ідеї виставки. Ця гра світла і тіні – змістовна і осмислена порожнеча яка породжує певну містичність, що доповнює концепцію експозиції.
Отже, у підсумку, для успішного міксу сучасного мистецтва і важкої класики , не достатньо просто розмістити експонати в приміщенні, необхідно продовжувати набувати досвід у цьому напрямі, розвивати та вдосконалювати свої методи, виявляючи і виправляючи невдачі.
Акцентуючи увагу на проблемах, які виникають під час взаємодії сучасного та класичного напрямів мистецтва, варто зазначити, що поряд із успішними рішеннями (які присутні в цьому проекті) завжди існують й невдачі. Важливо пам’ятати, що їх виявлення та виправлення – це невід’ємний етап розвитку культурної індустрії, яка потребує постійного аналізу та оцінки, щоб забезпечити підвищення якості мистецьких проектів загалом, а також успішну інтеграцію contemporay art у класичне мистецтво зокрема.
Текст підготувала мистецтвознавиця, арт-менеджерка галереї Imagine Point Дарія Пожидаєва
