Спогади, традиції та подарована травма від Радянського Союзу

Майже протягом століття травматичні події Голодомору нагадують про себе кожному наступному поколінню українців. Довготривалі наслідки геноциду українського народу, вчиненого радянською владою мають прояви у побуті, у спілкуванні, у відчутті безпеки, у культурі споживання їжі. Навіть у теперішньому ХХI столітті діти, які не стали свідками голоду у такому масштабі, зберігають спогади про літні канікули у бабусі, де головним завданням було з’їсти якнайбільше, допомагати при висадці та викопуванні картоплі у непідйомному обсязі, і не чіпати збережену їжу на "чорний день". Більшою чи меншою мірою це є проявом травматичного досвіду минулих поколінь.

Повномасштабне вторгнення актуалізувало колективні травми, що здавалось, належать минулому. Як наслідок, це певним чином загострило їх, але і залучило більш широку аудиторію для роботи з пережитим досвідом. Таким чином, цей виставковий проект виступає проявом постпам’яті (за Маріанною Гірш), де автори та авторки діляться своїми персональними історіями, пов’язаними з традиціями вирощування, приготування та споживання їжі, а також піднімають питання як працювати з наслідками в особистісному та публічному вимірі.

Ініціаторкою виставкого проекту "Гостинець" виступила київська мисткиня та засновниця арт-простору, Ольга Штейн. Серед представлених робіт є і її невелика скульптура з соленого тіста "Звір" (2023) із серії "Іграшки".

"Cтрах мого батька про голод для родини був такий великий, що почав невротично проявлятись нераціональними заборонами чіпати продукти, їсти певні категорії продовольчих запасів, наказами харчуватись тільки у визначені години і т.д. … Перебуваючи у Львові, я вперше побачила іграшки з сиру, сирні коники – традиційна Карпатська страва, оздоблення, сувенір та прикраса. Мене вразила ця інакша традиційність та легітимність гри з їжею. Щоб якось проілюструвати, зрозуміти та прожити свої почуття я вирішила створити скульптури використовуючи хліб як основний матеріал".

Проговорюючи родинні історії, пропрацьовуючи поведінкові стратегії та легітимізуючи особисті установки спрощеної перцепції їжі, мисткиня пропонує аудиторії переглянути власне ставлення і підважити пласти закорінених емоційних патернів щодо концепції їжі у побутовому житті.

Іншою знаковою роботою, є скульптура Діани Халілової "Від виживших полеглим" (2022). Авторка супроводжує її коротким текстом: "Артем (той, що красивий і бетонний, а не “колективний”) тримає квітку Артемсолі (та, що одна з найбільших на планеті, була)". Оригінальна монументальна скульптура "Артем" була створена Іваном Кавалерідзе у 1927 році з шаром нальоту радянської ідеологічної пропаганди. Переосмислюючи її суть (репресивний механізм створення міфів про “величну велич”) та долучаючи нові елементи об’єктивної сторони реальності, авторка пропонує інструментарій для форми пам’ятання – про родину, дім, цінності та культурно-мовний код українців, який прагнули асимілювати.

Виставковий проект "Гостинець" артикулює про історично передану травму, правонаступником якої, на жаль, є сучасне покоління українців. Перетинаючи історію, спогади, традиції та сучасний контекст, автори створили простір, в якому можна відкрито висловити та перетворити болючий досвід минулого в діалог про спільну пам’ять та посприяти процесу зростання самоусвідомлення дійсної спадщини української нації.

На виставці до 31 серпня можна побачити роботи таких українських митців та мисткинь, як: Ольга Штейн, Тамара Турлюн, Катя Лесів, Катерина Алійник, Лада Вербіна, Євген Коршунов, Інга Леві та Діана Халілова.

Стаття підготовлена для публікації в Kyiv Dailу.

Авторка тексту
Історикиня мистецтв, арт-менеджерка галереї Imagine Point 
Інна Каленська